CqQRcNeHAv
Логотип сайту>
				    
											</div>
			<div class=

Срібло – метал благородний

Чоба-Кахлик

Ходить чутка у Карпатах синіх – (а гуцулам видно з висоти),

Що у цьому році «Буковина» рвалась до медалей золотих.

Не перечим – мали ми бажання, та чужій футболові аврал:

Чернівчани знають свої плани – срібло – благородний теж метал!

Ми сьогодні відзначаєм радо, що прийшов нарешті свята час:

Ваші ноги й голови, хлоп’ята, нас перевели в наступний клас!

«Буковино». За труди щедротні нині ми вітаємо тебе,

Бо були з замком твої ворота, бо крута стежина в «А» із «Б»!

І ФУТБОЛІСТИ, І МЕДАЛІСТИ…

Буковина 1968р.

19 листопада, вівторок. Надвечір’я. Синоптики обіцяли нібито добру погоду. Але площа перед Палацом культури текстильників гуділа – здавалося семибальний циклон прорвався звідкілясь, з Європи.

Та то лише здавалося. Насправді гуділи і вирували болільники «Буковини», які прийшли вшанувати заслужений успіх команди. До цього дня команда ще не мала документального і речового підтвердження прав «срібного» колективу.

В зал Палацу на торжества попало лише 700 щасливчиків – решта болільників залишилися в положенні «поза грою». Гість з Федерації футболу України О.І. Шалов люб’язно віддав срібні медалі та дипломи в руки господарів.

Володарями срібних трофеїв стали: старший тренер команди Віктор Лук’янович Лебедєв, тренер Анатолій Федорович Савицький, адміністратор Ігор Ілліч Тарсулов, гравці Чоба Кахлик, Олександр Пронін, Леон Грос, Анатолій Рабич, Федір Чорба, Олександр Павленко, Петро Кобічек, Валерій Тимофєєв, Володимир Сорокін, Михайло Мельник, Мирослав Криж, Іван Зубач, Валерій Коханов, Валерій Семенов, Володя Воронюк, Іван Пинзар, Володя Степаненко, Йосип Бордаш.

ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ

Старший тренер команди В.Л. Лебедєв відповідає за запитання нашого кореспондента.

Володя Воронюк

– Вікторе Лук’яновичу, як звісно, «Буковина» зробила в цьому сезоні «семимильний» крок, але ж де починаються джерела її успіху!

– Команда складається з футболістів, які своїми технічними якостями могли при розумному тренерському підході демонструвати стабільну гру. В якійсь мірі було зроблено р

еформу в команді. Тепер з буднів нашого колективу назавжди викреслені будь-які порушення. Перед тренерами крім того стояло завдання створити міцний колектив, посіяти в його грунт зерна дружби, принциповості, відповідальності за справу – і ми зробили так, як задумали.

– Система тренувань, очевидно, теж була перебудована. Тренери, мабуть, робили ставку на пошуки новинок для поліпшення ударного потенціалу футболістів?

– Аналізи минулих сезонів зіткнули нас з дилемою – технічне вдосконалення чи фізичне? Ми зупинилися на останньому, адже знали, що відстаємо саме в силі перед суперниками, в той час, коли технічно стоїмо на рівні. Зимою і весною підвищили тренувальні навантаження. Завдяки тренерському вмінню А. Кривошеєва, якого ми запросили як консультанта, команда інтенсивно провела передсезонний період. Ми вже в перших матах показали непогану спортивну форму.

Іван Пинзар

– Сезон завершено. Вивчаються прорахунки минулих днів. ваші думки про систему розіграшу класу «Б» на порозі зустрічі з класом «А»? І чи ви за «юріїв день» для футболістів?

– Ігри в класі «Б» мають свої світлі та темні сторони. Нинішня система потребує перебудови. Початок цієї перебудови я хотів би бачити в зменшенні кількісного складу команд. Справа в тому, що за своїм ігровим рівнем вони надто різні. скажемо одверто, нам доводилося зустрічатися із суперниками, яких переважали по всіх статтях. Це стосується «Поділля» та інших. Федерації варто аналізувати стан матеріальних баз новачків. Так, в Якимівці після гри з місцевою командою нам довелося самим готувати собі вечерю, бо організатори не подбали про необхідні умови для гостей. Поля багатьох стадіонів явно далекі від сучасних вимог. А, значить, не може бути й мова про добру гру на таких футбольних полях. Про перехід футболістів з команди в команду я поведу свою розмову саме з позицій «обікраденого». В серпні цього року після матчу з якимівськими футболістами ми їхали в Нікополь. По дорозі в невідомому напрямку зникли з команди двоє футболістів – Грос і Томах. Далі вияснилось, що нитка розгадки загадкової пропажі тягнулася в запорізький «Металург», представники якого виявилися діловими оперативники людьми, оформивши через дві години після зникнення ордери на квартири спокушеним хлопцям. Добре, що Грос переборов той стан і повернувся в колектив. Як пам’ять про ці неприємні справи ношу з собою ордер, повернений мені Гросом.

                Особисто я не проти бажання футболістів грати в сильніших колективах, але одна справа, коли перехід вирішується наставником команди і має чесні наміри і інша справа – махінаторські комбінації.

– Хай щастить Вам і вашій команді в новому класі! І, як говорять, – чекаємо в новому класі – нового класу.

– Спасибі!

 

Фінал називає лауреатів!

Після важкого фінального поєдинку в Тернополі і тернопільчани, і чернівчани були засипані градом футбольних призів. Найкращим каноніром змагань безапеляційно признаний Володимир Воронюк. Чотири рази таранив наш земляк ворота суперників у фінальних іграх за право переходу в клас «А». Перевершити його результат не зміг ніхто. Страж воріт «Буковини» Чоба Кахлик теж відзначений в числі лауреатів. З призом повернувся додому і наш півзахисник Іван Зубач. Що ж, поважчала скриня футбольної доблесті буковинського краю!

Чоба Кахлик

«Молодий Буковинець», сторінку підготував В.Бабух.

Фото: В.Балацького, А.Колтунова, М.Цубрикова.

Редактор В.Мар’янин.

Матеріал надав: Alex Goosak.

Коментування і розміщення посилань заборонено.
rss facebook twitter