Публікуємо Вашій увазі вирізки з газети “Радянська Буковина”.
Володимир Нікітін: Основні ігри попереду
Пригадується такий епізод з нещодавнього матчу між «Буковиною» і «Кривбасом» – одним з лідерів зони. Боротьба йшла гостра і напружена. Ось захлинулась одна з атак суперників чернівчан. Гірники відійшли на свої позиції. В цей час хтось із захисників буковинців тихенько відпасовує м’яч своєму воротарю. Дії Володимира Нікітіна здавались кадрами уповільненої кінозйомки: неспішно і сковано він згинався, ледве не пропустив м’яч за лінії воріт. Згодом, у ті моменти, коли основні події розгорталися біля воріт «Кривбаса», Володимир крадькома клав руку на спину, обережно випрямлявся, мов би перевіряючи себе.
Наступного дня зустрівся з цим футболістом у незвичній обстановці лікарні, де він приймав процедури, щоб зарадити травмі хребта. Спеціалісти порекомендували спортсмену: спокій і – лікування. Ніяких тренувань, а тим більше – ігор. Тоді Володимир пояснив медикам ситуацію: у наступному матчі нікому стати у ворота «Буковини» – його колега Геннадій Савко перебуває на тренувальних зборах, готується у складі збірної команди України до виступу на Спартакіаді народів СРСР. І невмолимі лікарі відступили: «Гаразд, робимо перед грою блокаду із кількох уколів, але будьте дуже обережні!».
Забігаючи наперед, скажемо: На щастя потреба у цьому відпала – Г. Савка відпустили у Чернівці на черговий матч.
Під час нашої розмови В. Нікітін зовні був спокійним, лише зблідле обличчя видавало неприємні відчуття після прийнятих процедур.
– Знаєте, чого я найбільше боявся у грі з «Кривбасом»? Сильних низових ударів по воротах. Здавалося навіть, що нерви не витримають до фінального свистка. Та все обійшлося. Ми виграли той принциповий матч, адже у попередньому програли «Кривбасу» на його полі. Я і про біль у спині на якийсь час забув. А взагалі у футболі без травм не обійтися. Хочеш не хочеш, а треба до них готуватися психологічно. Тоді їх легше переносити. І цього разу підлікуюся, буду грати.
Володимир ріс і виховувався у трудовій сім’ї: батько працював термістом на об’єднанні «Чернівцілегмаш», мама – на залізниці. Звичка не розкисати пізніше часто виручала хлопця, допомагала швидко набувати спортивної форми, коли займався у ДЮСШ, вчився футболу у добрих спеціалістів – Василя Петровича Архипова, Миколи Миколайовича Бреєва, Михайла Гнатовича Мельника – тренера групи підготовки при команді «Буковина». Був і в молодіжній збірній країни, куди потрапив ще школярем.
– У цьому сезоні, – зауважую Володимиру, – не тільки тебе переслідують травми. А вони, як твердять спеціалісти футболу – результат прорахунків в атлетичній підготовці. Чи так воно?
– Справді, тривалий час не грали Сергій Шмундяк, Ігор Заводчиков, недавно одержав травму Валерій Богуславський. Але це якраз ті хлопці, які вміють підтримувати на потрібному рівні свою готовність до ігор. Вони в більшості матчів стараються грати в повну силу, сміливо борються за м’яч. Таке найчастіше помічають в діях Валерія Богуславського і Юрія Гія. Інакше, думаю, й бути не може. З власного прикладу знаю: неварто виходити на гру, якщо переслідує думка про можливу травму. І ще таке скажу. Багато знайомих вболівальників дорікають: зараз «Буковина» грає гірше, ніж торік, не годиться, мовляв чемпіону здавати позиції. Пояснюю, що відсутність через травми хоча б одного ключового футболіста порушує уставлені зв’язки, гра розладнується. А візьміть ще й таке: на початку сезону у команду прийшли новачки. Хороші, наполегливі хлопці, особливо Юрій Шелепницький, Дмитро Білоус. Але ж у футболі вони ще далеко не все вміють, хоч і стараються. Виходить, як бачите, цілий вузол причин.
– Володимире, ти не перший рік у футболі, виступав навіть у командах вищої ліги – донецькому «Шахтарі» і львівських «Карпатах». Саме з огляду на свій досвід оціни, будь ласка, здобуток «Буковини» у матчах першого кола на виїзді.
– Набрано в них лише 7 очок з 26 можливих. Мало. Вважаю, основне в тому, що більшість хлопців, навіть досвідчених, психологічно були неготові до нелегких. Жорстких матчів на чужих полях. Надто багато часу минуло, поки всі зрозуміли, що нам, чемпіонам республіки, в кожній зустрічі треба грати на межі своїх можливостей, не сподіватись на щасливі випадковості. Такого у футболі не буває.
Мені, воротареві, найбільш помітні недоліки у грі захисту. Йому бракує зібраності, мобільності і вміння передбачати хід розвитку подій у тій чи іншій ситуації. У центрі грає Олег Чорноус. Він старається, багато переміщається, але помиляється у виборі позицій. Коли на його місце стає півзахисник Юрій Гій, тоді я почуваю себе спокійніше.
До сказаного Володимиром додамо, що в червневих матчах мало було узгодженості, взаєморозуміння і в діях нападаючих. Зручних моментів для взяття воріт вони створюють багато (до речі, на виїзді навіть більше, ніж вдома), але використовують їх рідко. Скажімо, в зустрічі першого кола з «Кривбасом» на його полі до перерви буковинці вели 2:0, були реальні можливості забити принаймні ще два голи. А чим закінчилося? Поразкою з рахунком 2:3.
– Який з червневих матчів вважаєш найбільш вдалим?
– Вдома з житомирським «Спартаком». Тоді мені випадало чимало роботи, Але задоволення одержав велике: було приємно, що допоміг своїй команді виграти.
– Мабуть, був минулого місяця й особливо відповідальний момент.
– Був. Під час гри у Горлівці з місцевим «Шахтарем». Я вийшов на заміну наприкінці другого тайму. На останній хвилині суддя призначив пенальті. Я уважно стежив за діями гравця, який готувався виконувати удар. В останню мить вдалося вловити його погляд у той кут воріт, куди він збирався поцілити, і я зумів парирувати удар.
– Плани команди, певне, змінилися після невдач в іграх першого кола?
– Ні. Але чекаємо уваги до наших справ. Бажано завершити будівництво тренувального поля на нашій заміській базі. Нам дуже потрібен новий автобус, адже цей, що маємо, часто ламається. Буває, серед ночі зупиняємось у дорозі, нервуємо, втомлюємося. Пильніша турбота про команду позитивно позначиться на її грі, в цьому я впевнений. Зараз настрій у всього колективу один: грати так, щоб завершити сезон в трійці призерів.
– А це реально?
– Цілком. Ще не все втрачено. Основні матчі попереду.
М. Кукурудз, кор. «Радянська Буковина».
На фото: В. Нікітін.
Фото Е. Зельцера
Матеріал надав: Alex Goosak