Skip to main content

Нива (Вінниця) – Буковина (Чернівці) – 21.04.2018. Фото+звіт

nyva_v_buko_21_04_18

Вже довгенько у нас не було звітів по виїздах, як і самих виїздів) )) Адже міжсезоння довге у другій лізі. Писати особливо нічого в цей час. Тож, зарядившись шквалом емоцій з виїзду, з чашкою запашного чаю, можна сміло написати звіт.

            Знаючи не просту ситуації у клубі, так як відвідування сектору бажає кращого, кількість виїздюків була обмежена двома чоловіками (як би це смішно не звучало), проте що маємо те маємо. Завчасно потурбувавшись про квитки в обидві сторони, хлопці в п’ятничний вечір провели в сat-paw cafe, граючи в настільний футбол, та інші ігри. Час відправки потягу наближався, минаючи резиденції митрополитів (теперішній головний корпус ЧНУ), попрямували до вокзалу. Без особливих проблем та чогось цікавого пройшли і наступні декілька годин у потязі.  Їхавши з “відомими” “інста-блогерами” Чернівців в одному вагоні, аж дивуєшся, наскільки ж прикрашені та пафосні їхні “відоси” для публіки, і як є насправді… Самим цікавив в потязі виявився “дєд”, який “рішав” по телефону якісь справи, їв шпроти з ножа, а вночі заряджав «Луну сонату» Бетховена і не тільки ротом на піввагону))

            Прибував потяг о 04:46 ранку. Само собою, особливо цікавого в цей час нічого немає, окрім, звісно, світанку. Йдучи проспектом в сторону  Південного Буга, в районі всім відомих фонтанів та фабрики “рошен”,  почувши вибух, застаємо картину з нового фільму під назвою «Вітчизняний автопром», ваз 2106 мчавши по проспекту наривається чи то на яму, чи на щось інше, в нього вибухає колесо, по дорозі летять іскри, машину заносить в різні сторони, вона вдаряється об бордюр і зупиняється. Звідти виходить Джекі Чан, до нього підлітає термінатор і відбувається словесна перепалка між водієм, який підрізав, і водієм кого підрізали. Останнє звісно ж вигадка… Але було цікаво побачити таке о 5 ранку…. З машини вийшов перепуджений дідок і почав оглядати свого коня… Простояла, забігаючи на перед, 6-ка майже до самого вечора там…

            Хлопці ж рушили далі, прямуючи до центрального міського парку, повертаючи на оглядини міських пам’яток архітектури. В парку(в п’ятницю) відбувався “Vinnytsia Food Fest”, то ж в той злощасний час ми застали гори сміття в районі проведення свята.  Зранку найбільшою проблемою стала, як не дивно відсутність кафе/барів/ресторанів, де борщ вартував менше 40-ка грн.(бюджет виїзду обмежений, як завжди). Цілий ранок і день, прогулюючись містом, так і не вдалось знайти кафе і поїсти ріденького.

            Коли на годиннику перевалило за 10-ту ранку, ми відправились на оглядини найвідомішого місця, яке славиться перебуванням в ньому (певний період часу) австрійського художника. Кодова назва  ставка “Wehrwolf”.  На території відразу діє 2 музеї, в одному зібрано предмети пов’язані з ІІ світовою, і не тільки. Декілька старих машин BMW та зеніток. В інший, куди ми потрапити безкоштовно, знаходились саме ті святі місця, руїни бункерів. Декілька стендів та більше нічого. По розповіді гіда, особливого тут нічого не було. Ніяких підземних бункерів та іншого. Найбільш цінним спорудженням був вузол зв’язку.

Вже перед матчем, коли замість смачного або не дуже борщу, хлопці їли піцу з АТБ запиваючи водою. Поряд з фонтанами, налаштовували сцену для виступу. Зі слів місцевих та Google, були повідомленні про те, що сьогодні відбудеться перший в цьому році запуск фонтану. Тож на вечір очікувався і культурний відпочинок під акомпанемент декількох відомих гуртів. За дві години до матчу, спрямувавши маршрут до центрального міського стадіону, який знаходився неподалік. Це був перший офіційний матч вінничан на цьому стадіоні в 2018році. Відпочивши трохи, взявши водичку на матч (день був спекотний), хоч і вітряний. За годину до матчу, так і не знайшовся відкритий вхід на саму чашу стадіону, хоч він був обійдений повністю. Побачивши, де заходять футболісти та інші люди, без особливих перепон потрапили в саму чашу стадіону, котрий давно просить реконструкції. Адже тільки з однієї сторони були пластикові стільці, всі інші сектори були старі дерев’яні та вже від старості сохлі лавочки. Ніякого шмону, ніяких питань від людей в погонах: “Хто такі? Звідки? Покажіть що в рюкзаку”. Тож, побачивши досить непоганий сектор під таблом (котре не працювало), вивісивши банер “Чорний Град” чекали початку матчу. Якраз після того, почали запускати людей на стадіон, команди вийшли розминатись.

            Початок матчу почали зарядом “Ми тут, ми тут, фанати з річки Прут!” Наголос робили на малих зарядах, щоб звучало голосно та гравці могли чути підтримку рідних фанатів. Адже особливо удвох довгі заряди не зарядиш. По самій грі можна лише сказати, що футболісти місцями роблять неможливе. Приїхати за час до гри, не в дуже зручному транспорті. Так, не без помилок, так, не без обрізок, але наразі дійсно можна сказати, що футболісти б’ються на полі за честь клубу, за честь міста. А не виходять відбігати 90хв. Влетіти з великим рахунком, і поїхати, не відчуваючи провини у програші. Останні 10-15хв. по рівню емоцій, десь відповідали виїзду у Львів. Коли розумієш, що гра важка, і навіть очко в цій грі буде позитивним результатом.  Гол на 90+2хв. Подарували виїзним фанатам просто неперевершені відчуття. Особливо, коли розраховуєш на те, щоб не програти, щоб по можливості вирвати очко на виїзді з таким нелегким противником (так, ми реалісти, для нас кожна гра важка). А тут, останні вже додаткові хвилини, атака вінничан, м’яч перехоплено, контратака. Розрізна передача на Шишигіна, він недовго думаючи відправляє легким дотиком м’яч у дальній кут воріт, воротар не встиг зачепити м’яч, і він повільно котиться у ворота, підстрибуючи на нерівному газоні. «Це гол!», кричить один з фанатів, дивлячись, як повільно кулястий залітає у ствір воріт. Вибух емоцій, адреналін, ейфорія! Була б піротехніка, гадаю вона б вся згоріла, не дивлячись на наслідки для фанатів. Воно того вартувало. Заради таких моментів і потрібно катати виїзди, отримувати спогади на все життя. Але залишалось ще 2хвилини. Посипались небезпечні моменти у воріт Степаненка. На один з котрих навіть прибіг воротар супротивника. Фінальний свисток! Команда підходить дякувати цим двом смільчакам, котрі не шкодуючи ні грошей, ні часу, знайшли можливість приїхати та підтримати команду! І приємною традицією після перемог стає виконання разом паровозу «БУ-КО-ВИ-НА»! Звучить на весь вінницький стадіон!

            Після матчу, згорнувши банера, якраз час спробувати ще раз знайти кафе з першими стравами. Та вже, мабуть,  це був саме день чернівчан. Неподалеку від стадіону знайшли саме те місце, де повечеряли смачно та недорого.

            Вечір пройшов під музичний супровід гуртів «Антитіла»,  «БезОбмежень» та «The Hardkiss». Майже дві години гурти виконували відомі пісні, даруючи всім, хто завітав на відкриття (а це десь приблизно 10тис. вінничан і гостей міста), гарний настрій, позитивні емоції. По 9-тій вже розпочав свій виступ і фонтан. Декілька хвилин вистачило майже всьому натовпу, котрий надовго не затримався біля фонтану. З цим натовпом прямували в сторону вокзалу і фанати Буковини. Сівши на трамвай, добрались до вокзалу. Місцевий АТБ, з 8-ми наявних кас працює лише дві, черги до середини магазину. Одного з виїзних, котрий був впевнений, що потяг прибуває о 23:30, дьорнуло перевірити точний час відбуття потягу. І яке ж було його здивування, побачивши, що потяг рушає о 23:03, а не о 23:30. Поглянувши на годинник –  22:35. Кров почала жвавіше циркулювати по тілу. Ще пару хвилини, і вже на пероні очікували нічний швидкий потяг “Київ-Чернівці”. Нижні полиці, важкий день, смачні бутерброди і чай, солодкий сон.

            Ранкові Чернівці нас зустрічають як завжди привітно. Любіть футбол, вболівайте за рідний клуб, в якій би він лізі не грав! Катайте виїзди поки молоді!) Адже – це саме час, коли потрібно насолоджуватись життям, а не сидіти вдома…

 

ФОТО:

 

ВІДЕО: