Публікуємо Вашій увазі вирізки з газети “Радянська Буковина”.
Сергій Шмундяк: «Ми в боргу перед глядачем»
– Які з матчів за час виступів за «Буковину» запам’яталися тобі найбільше?
(І. Чурюк, с. Корчівці Глибоцького району)
Торік, 29 серпня, ми грали вдома з павлоградським «Колосом». На той час відставали від нього на 3 очка. Розрив треба було скоротити. І це нам вдалося. Зуміли нав’язати свій стиль – швидкий, комбінаційний футбол. Особливо старався мій колега по нападу Віктор Олійник: того дня у нього був день народження і він забив 3 голи. До речі, у свої ворота ми не пропустили жодного. «Колос» тоді був основним нашим суперником. Після перемоги над ним ми зрозуміли, що сильніші і можемо боротись за золоті медалі. І, звичайно, запам’ятався той момент, коли в ході матчу з ровенським «Авангардом» на його полі по радіо оголосили, що ми достроково стали чемпіонами республіки.
– Якщо молодий футболіст дуже здібний, то чи досить йому цього для майбутнього зростання?
(В. Коржевський, м. Чернівці)
Щоб стати гравцем високого класу, треба перш за все любити футбол, віддавати йому всі сили, працювати з м’ячем, як мовиться, до сьомого поту. Коли цього немає – навіть талановитий футболіст втрачає кращі свої якості, зупиняється в зростанні майстерності. Так склалося з моїм колишнім колегою по команді Геннадієм Савком. Він від природи наділений чудовими даними – високий, має швидку реакцію. Були всі підстави сподіватись, що стане згодом гарним воротарем. Та коли Геннадія запросили в юнацьку збірну команди країни, він подумав, що вже все вміє у футболі, може ставитися до себе менш вимогливо. В результаті його було відраховано з команди. Думаю, над цим варто замислитися тим хлопцям, котрі починають свою дорогу у футбол.
– Ти задоволений грою «Буковини» в нинішньому сезоні і своєю зокрема?
(В. Горбатюк, с. Іванківці Кельменецького району)
Ні. Прикро, що зіграли нижче своїх можливостей. Причин, на мій погляд, кілька. Торік сезон був важким і закінчили ми його надто пізно – 7 грудня. Не відпочивши, одразу почали підготовку до нового. А втомлений організм втрачає захисну реакцію, тому було багато травм: аж не віриться – 6 чоловік проходили лікування, такого не пригадую за всю історію команди. Особливо лихоманило захист. Раніше тил у нас був надійний, а в цьому сезоні грали, весь час потерпаючи: що діється за спиною? Послаблюючи середню лінію, тренери переводили у захист Юрія Гія. Він грав надійно, однак виправити становище не вдалось: м’ячів пропустили надто багато. Треба сказати й таке: вельми довго ми підходили до оцінки суперників з торішніми мірками. Забували, що ми не рядова команда, а чемпіони. Тим часом суперники грали проти «Буковини» з усіх сил, ми втрачали очки. І останнє. Ми не мали доброго резерву. Кілька гравців, зокрема Роман Вербовський, Олег Чорноус, Валерій Чернецький, майже недодали в майстерності.
Тепер – про свій виступ. Морального задоволення він мені не приніс. Не встиг відновити сили після минулого сезону, як у п’ятому турі нинішнього одержав травму, пропустив майже десять ігор. Надалі набрати доброї спортивної форми не вдалося. Мабуть, тому якось непомітно для себе змінив стиль гри – відтягувався трохи назад, старався виводити на зручні позиції своїх колег, частіше брав участь у виконанні стандартних положень.
– Які твої плани на майбутнє?
(С. Луцяк, м. Чернівці)
Мені – 26. З футболом розлучатися рано. Довіряти тренери – буду далі грати за «Буковину». Велике спасибі вболівальникам за підтримку. Ми у великому боргу перед ними. Чим їм віддячити за прихильність? Думаю, змістовною грою команди у наступному сезоні, наполегливою боротьбою за право переходу у першу лігу.
Інтерв’ю за листами читачів від М. Кукурудз, кор. «Радянської Буковини».
На фото: С. Шмундяк., фото Е. Зельцера
*На командному фото С.Шмундяк 3-й ряд зверху рахувати, другий зліва.
Матеріал надав: Alex Goosak